Нематеріальна культурна спадщина        15 Жовтня 2017        615      

Козацька Покрова на Миколаївщині

З давніх-давен Покров Богородиці захищав наших воїнів від лиха, її почитали, їй молилися, на її честь будували церви. Ікона Святої Покрови обов’язково містилася на покуті кожного козацького куріня. Яке місце в Україні вважається «серцем» козацької душі, як вшановували свято Покрови козаки миколаївських паланок, і де на Миколаївщині розташовувалася похідна церква в ім’я Пресвятої Богородиці — про все далі в статті.

Українська ікона. «Покрова Богородиці» (з портретом гетьмана Богдана Хмельницького). I пол. XVIII ст. Походить з Покровської церкви с. Дешки Канівського повіту (тепер Богуславький р-н Київської обл.). НХМУ.

Понад триста років тому, на Хортиці, у центрі запорізької фортеці, було збудовано храм, який став символом козацької душі, оберегом Січі, а згодом і всієї України — Військову, або Січову, церкву Покрова Пресвятої Богородиці. Від стін святині запорожці вирушали на захист рідної землі, сюди вони поверталися після бойових походів. Той храм простояв близько півстоліття й загинув разом із Січчю, проте, наче чарівна птиця Фенікс, відродився, і сьогодні, як і століття тому, височіють над Хортицею святі хрести — символ віри народної в спасіння, любов та добро.

Фото: www.obozrevatel.com

Миколаївщина має давні традиції вшанування Козацької Покрови. Ще з часів Нової Січі, на території нашої області діяли дві козацькі паланки — Бугогардівська та Прогноївська. Головним храмом центру Бугогардівської паланки — Гарду на Бузі, який було розташовано неподалік від сучасного Южноукраїнська, була похідна церква в ім’я Пресвятої Богородиці. За давнім звичаєм, про настання свята урочисто сповіщали гарматні постріли. Після молитви всі братчики збиралися на Велику Козацьку Раду, під час якої обирався кошовий отаман і старшина, вирішувалися найважливіші питання внутрішньої й зовнішньої політики.

За традицією, отаман двічі відмовлявся від пропозиції очолити «шановане товариство» й давав згоду лише на третій раз. Його брали попід руки і приговорювали: «Іди до нас, іродів ти сину, іди, бо ти нам треба! Ти будеш у нас паном!»

Після обрання кошовий дякував панству за велику честь і кланявся на всі боки. У відповідь козаки казали: «А будь же ти, пане, здоровий та міцний! І дай тобі Боже, лебединого віку та журавлиного крику!» На завершення церемонії на голову новообраного отамана клали землю, щоби підкреслити головної ролі волевиявлення січового товариства та вручали йому булаву — символ влади.

Сьогодні, як і сотні років тому, ми вшановуємо день Святої Покрови — свято, яке в народній свідомості асоціюється із такими поняттями як лицарство, мужність та військова честь. Традиції святкування Козацької Покрови золотими літерами навіки вписані до книги скарбів нематеріальної культурної спадщини як Миколаївщини, так і всього українського народу.

Свято Покрови на Україні

Нашої Матері й Берегині.

Тої, що нас від біди захищає…

Вічна молитва до неї злітає…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: