Нематеріальна культурна спадщина        14 Вересня 2017        326      

«На конику удалець, що за диво удалець, наш Іван молодець!»: традиції святкування дня святого Семена в козацькій Україні

Зі славних княжих та козацьких часів, прийшли до нас традиції святкування в середині вересня дня святого Сімеона Стовпника, або, по-народному — святого Семена, зокрема — церемонія урочистого посвячення хлопчиків у козаки, яка символізувала собою вступ до чоловічого братства. Центральним дійством під час посвяти виступали обряди «пострижин» та «посаження на коня». Докладніше — далі у статті.

Процес ініціації (посвячення) хлопчика в козаки проходив у декілька етапів і розпочинався, зазвичай, у ранньому дитинстві, коли в немовляти прорізувався перший зубик. Дочекавшись цього моменту, батько, надівши на дитину шаблю, саджав його верхи на свого осідланого коня й  у цей момент уперше підрізав йому чуба. Після того повертав його матері зі словами: «Ось тобі козак!». Ця подія урочисто відзначалася в колі рідних та друзів. Кожен із запрошених обдаровував хлопчика гостинцями, пов’язаними із військовою тематикою: патронами, кулями, стрілами, луком. Дід дарував онуку шашку або рушницю.

Наступний етап «пострижин» відбувався в шестирічному віці. Батько ставив посеред хати діжку, яку накривали кожухом та саджали на нього хлопчика. Родичі-чоловіки тричі урочисто підіймали дитину разом із діжкою якомога вище до стелі, що ріс великий та сміливий. Після того дідусь або батько, або хрещений батько, окроплювали голову хлопця свяченою водою та шаблею відрізали пасмо волосся, яке потім загортали в хустину й ретельно зберігали. Цікаво, що дуже часто аналогічний обряд «пострижин» проводився й над дівчатками. Відрізане пасмо волосся необхідно було сховати: дівчаче — під вербою, хлоп’яче — замкнути в коморі.

Коли хлопчику виповнювалося дев’ять років, на день святого Сімеона Стовпника (14 вересня), його урочисто стригли третій раз, після чого відбувався обряд посвячення в чоловіче братство. На майдані збирались у коло дорослі козаки, хлопчиків саджали на коней і кожен із них повинен був проїхати повний круг. Кінь у цьому старовинному дійстві, яке прийшло до нас ще з княжих часів Київської Русі, виступав не лише як атрибут воїна, але і як символічний перевізник, посередник між трьома світами — богів, людей та мертвих, що переміщує людину з одного миру до іншого, з одного соціального стану — до другого, до іншої соціальної реальності. Хлопець як би «вмирає» як дитина та народжується заново, але вже як дорослий чоловік, воїн, козак.

Ті хлопці, хто впав із коня, чекали на посвяту ще рік. Для тих, хто пройшов це випробування, ритуал посвячення продовжувався. Після урочистої служби Божої в церкві, хлопці починали опановувати військове ремесло, а згодом їх приймали в парубоцькі громади. Як описує це дійство історик Михайло Грушевський, хлопець, котрого парубоцька громада ухвалила прийняти до себе, прийшовши на збори, оддає їм поклін; тоді парубки підносять його на руках, співаючи величальну пісню: «Посіяли дівки льон»: «На конику удалець, що за диво удалець, наш Іван молодець!» Парубок на коні — не дитина, віднині він дорослий, рівноправний член воєнного братства.

З віку у вік, упродовж століть, народні традиції, які уособлюють собою мудрість наших предків, бережно передаються від покоління до покоління. І традиції святкування дня святого Семена — яскраве тому підтвердження!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: