Нематеріальна культурна спадщина        28 Грудня 2019        270      

Хустка: історія та значення в обрядах, традиціях, снах

Що таке убруси? Яку роль хустка відігравала в житті жінки? Навіщо нею перев’язували хлопців? Які хустки особливо важливі для кавказьких народів? Якщо уві сні ви побачили білу хустку, це погано чи добре? А якщо червону?.. Усе це та багато іншого ви дізнаєтеся, прочитавши нашу статтю.

Юні братчанки беруть участь у флешмобі «Українська хустка»
Світлина: Артур Шмаленко. ‎Нематеріальна культурна спадщина Миколаївщини

З історії української хустки

За часів Київської Русі жінки використовували як головний убір убруси — рушники білого кольору, часто прикрашені вишивкою, укладені навколо підубрусника (невеликої м’якої шапочки, що збирала та прикривала волосся). Убрус зав’язували або підколювали під підборіддям. Його краї покривали плечі жінки. У теплу пору року убрус могли закріпити обручем, а в холоди надівали поверх нього хутряну шапку. Особливо цінним вважали убрус із шовкового оксамиту, який передавали з покоління в покоління.

З часом на місце убрусу прийшов очіпок, на який зверху надівали намітку (серпанок чи перемітку). За розповідями іноземців, ще у XVI–XVII століттях традиційним головним убором жінки Подніпров’я була біла бавовняна хустка. Іноді її прикрашали геометричним орнаментом, вишитим різнокольоровими нитками, шовком, золотом чи сріблом. З XVIII століття в моду ввійшли хустки з яскравим квітковим орнаментом (часто на чорному фоні), запозичені з півдня — Молдови, Болгарії, Туреччини.

На Великдень і Різдво носили яскраві багаті хустки, у будні дні — стримані, простіші. Молодиць вабили яскраві кольори, а старші жінки завжди одягалися більш стримано.

Хустка могла багато розповісти про матеріальний статок жінки та її родини, адже була досить дорогим атрибутом. Ще століття тому ціна святкової хустки була не менше, аніж половина місячного прибутку господаря-середняка.

Як зазначає відома в Україні та світі дослідниця старовинних українських традицій Галина Лозко, старовинні хустки виготовляли майстерно, особливо ретельно виплітали китиці чи «пацьорки». На Миколаївщині їх називали «бахрома». Ці хустки дорого коштували, адже були справжніми шедеврами. Були навіть шовкові хустки з шовковими китицями. Якщо хустку купували без китиць, то їх виготовляли самі (так було в Єланці).

Обрядове значення хустки

Хустка супроводжувала людину протягом усього життя — від народження і хрестин до поховання та поминання. Нею обдаровували кумів під час хрестин і весіль. Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока.

Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому; щоб не забував на чужині про її кохання. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».

Хустку широко використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Під час весілля — дружб, наречених, жінок-родичок. Щоб життя було світлим, молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку.

Хустка була символом набуття дівчиною статусу заміжньої жінки. Під час весілля її вносили на короваї. Наречена тричі відкидала її аж до порогу, демонструючи, що дівування їй важливіше. Дівчата-подружки в цей час співали пісні про переваги «віночка»:

Покривальниця плаче,
Покриватись не хоче,
Серпанок-поганок,
Віночок-коханок…

Потім дозволяли вдягти молодій хустку. Іноді зверху ще надівали й шапку нареченого.

На Волині існував звичай подвійного покривання хусткою. Спочатку дівчину покривали в домі її батьків. Потім в домі молодого свекруха знімала ту хустку, кидала у вогонь і покривала молоду своєю хусткою.

На Півдні хустку для покривання молодої найчастіше купували батьки або хрещені. Як правило, її не вдягали, тримаючи для сумного обряду поховання. Вона була родинною реліквією, що передавали з покоління в покоління.

Хустка в традиціях інших народів

У тірольських німців у давнину мати давала дівчині на весілля хустку, щоб «сльози витирати». У монголів вона є знаком поєднання доль: молодята під час весілля міцно тримають хустку за різні кінці.

Хустка особливо важлива для кавказьких народів. Наприклад, у балкарців існувало понад десять різновидів хусток: від простої хустинки «для рук» до багатої шовкової бухарської шалі «Чомпал» із бахромою та складним орнаментом. Дуже цінували тут гюлменди — м’які та ніжні хустки, виготовлені в Середній Азії з волокон особливого роду кропиви та «фота». Ними можна було не лише покрити голову, а й використати як верхній одяг.

Дівчата переважно носили невеликі шапочки. Після заміжжя та перших пологів свекор урочисто заміняв шапочку багатою хустиною: це підкреслювало високий і почесний соціальний статус жінки-матері. Заміжні жінки ніколи не з’являлися на людях із непокритою головою, адже вважали, що це може накликати лихо, і діти часто хворітимуть.

Хустка уві сні

Якщо наснилася біла хустка, то це означало добру звістку, сватання або дорогий подарунок. До сватання снилася й кольорова квітчаста хустка. Зелена хустка — до довгоочікуваної вагітності або ж до позитивних змін, що принесуть щастя.

Червона ж хустка навпаки символізувала потойбіччя й снилася до недуги. Був звичай, коли червоною хусткою чи поясом перев’язували ворота після виносу небіжчика, щоб за ним не пішли свійська птиця, худоба та бджоли. Крім того, червону хустку вважали символом пристрасті та неприборканих почуттів.

До поганих прикмет належало розглядання чорної або зіпсованої (порваної) хустки. Це до наклепу та брудних пересудів, що можуть вплинути на репутацію. А ще дівчата та жінки боялися втратити хустку уві сні, адже це означало ганьбу в житті. Якщо укривалися теплою хусткою уві сні, це віщувало хороші життєві зміни та достаток.

Село Тридуби Кривоозерського району
Світлина: Кривоозерська центральна районна бібліотека

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: