Поради, Хореографічне мистецтво        15 Січня 2019        794      

Як ірландський танець став популярним

Ірландський танець — це народний традиційний фольклорний танець Ірландії, який вже давно підкорив увесь світ, зокрема Україну. Про походження, види ірландського танцю та рівень його популярності сьогодні — далі у статті.

Ірландський танець

Джерело: pictame.com

Становлення ірландського танцю

Свого часу Ірландія була колонією Англії. Це значно вплинуло на розвиток її культури. У XVII столітті англійці забороняли ірландцям навчатися, зокрема танців і музики, тому часто ірландці об’єднувалися в групи, зустрічалися вечорами і таємно танцювали, навчали інших.

Ірландські танці почали масово відроджуватися у XVIII столітті. Майстри відкривали свої хореографічні школи, зокрема у 1890-х роках була заснована гельська ліга. 30 квітня 1994 року мільйони глядачів, що стежать за Євробаченням в прямому ефірі, були вражені захоплюючою динамікою ірландського танцю. Відтоді він почав тріумфальний хід по світу, а головні герої «Riverdance» — Майкл Флетлі і Джин Батлер стали справжніми зірками. Ірландська танцювальна техніка настільки сподобалася глядачам, що згодом з’явилося безліч успішних танцювальних вистав: Lord of the Dance, Feet of Flames, Celtic Tiger, Dancing on Dangerous Ground.

Ірландський танець

Джерело: blog.mrlakefront.net

Види ірландського танцю

Сьогодні є 4 види ірландського танцю: сольний, кейлі, сет і шан-нос. Сольний танець заснований на видовищній техніці: корпус і руки під час його виконання залишаються нерухомими, а от ноги виконують швидкі і чіткі рухи під музику. Сольні танці поділяються на дві основні категорії відповідно до виду взуття, у якому виступають танцюристи: танці в м’якому і в жорсткому взутті. У м’якому танцюють рил (reel), сліп джигу (slip jig), сингл джигу (single jig) і лайт джигу (light jig). У жорсткому взутті танцюють потрійний рил (treble reel), потрійну джигу (treble jig) або дабл джигу (double jig) і хорнпайп (hornpipe). Назви танців походять від музики, яка супроводжує їх виконання.

Кейлі заснований на рухах сольного танцю, але виконується групою або парою танцюристів. Цей вид ідеально підходить для урочистих заходів завдяки видовищній синхронності рухів. Танці Кейлі будуються на невеликій кількості базових кроків, наприклад, side step, threes, promenade step, rising step і rise and grind. Їх танцюють від двох до шістнадцяти осіб, вибудовуючи різні фігури або виконуючи окремі елементи на місці. Ірландський сет — це груповий танець з елементами французьких кадрилей. Сет, на відміну від кейлі, має більш прості комбінації рухів. Сети були основою танцювального життя Ірландії з середини XVIII до початку XX століття. Потім їх поширення було штучно обмежено, але вже з 60-х років інтерес до них став відроджуватися і зараз сети знову надзвичайно популярні. Шан-нос (з ірландської sean-nos — «старий шлях» або «старий стиль») — сольний традиційний танець, схожий на чечітку або американський степ. У якості музичного супроводу зазвичай використовують один інструмент, щоб підкреслити ритм. Для шан-носу не характерні високі стрибки і значні переміщення по майданчику. Сьогодні в багатьох танцювальних школах успішно розвивають напрямок ірландського танцю фолк-денс.

За старих часів говорили, що хороший танцюрист може станцювати на діжці, а відмінний — на монеті. Самі ірландці вважають, що для того, щоб стати хорошим танцюристом, потрібно народитися ірландцем із листком конюшини в руках. І частка істини, мабуть, у цьому є, адже, коли дивишся шоу, подібне до «Riverdance», здається, що сам Святий Патрік ширяє над сценою, надихаючи майстрів на творчість.

Про один із найстійкіших компонентів духовної культури, який є  невіддільною частиною життя народу, читайте в нашій статті «Побутовий танець “Коломийка”: походження, особливості й види».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: