«Перлина театральна»: особливості роботи з віршованим текстом

Цього разу в рубриці «Перлина театральна» ми розглянемо особливості роботи з віршованим текстом, оскільки невдовзі відбудеться обласний конкурс розмовного жанру «Барви надії». Більше інформації — далі в статті.

Барви надії — 2017

Емоційний стан слухача

Поезія змушує нас жити напруженим емоційним життям і прагне навчити сприймати дійсність як опосередковану через поетичне слово. Емоційний стан слухача залежить від емоційного заряду читця, який повинен з’ясувати для себе важливі питання:

  • який задум і зміст твору;
  • що схвилювало автора і стало зерном дослідження поета;
  • з якою метою написаний твір;
  • яким настроєм перейнятий ліричний герой.

Бачення автора

Завдяки баченню автора, посередника між життям і твором у процесі його написання, встановлюється зв’язок між поетичним твором, його виконавцем (читцем) та слухачем. Бачення поета, читця та слухача можуть бути схожими, але не однаковими. Митець може впливати на бачення інших за допомогою різноманітних засобів: створенням зорових картин, безпосереднім висловленням думки, змалюванням психічного стану (переживання, почуття, настрою тощо), використанням символів і підбором звуків. Мова поезії діє на людей у різних аспектах: ідея — на розум, почуття — на душу (психіку), образ — на уяву, музика — на слух.

Поетична милозвучність

У поетичній мові підбір слів певного звукового складу зумовлюється законами ритмізації та вимогами звукозапису. Декламація поетичного твору вимагає розвитку почуття музичності поетичної мови та мовних звуків, уміння відтворити їх музичність. М. Гоголь у статті «Про малоросійські пісні» писав: «Поезія думок більше доступна кожному, ніж поезія звуків, або краще сказати, поезія Поезії! Її тільки один обранець, один справжній в душі поет розуміє».

Рима

Рима виконує у вірші ритмічну, композиційну та смислову функції. Вона загострює увагу на словах, які нею зв’язані. Зверніть увагу, що рима не має сковувати читання чи звучати настирливо.

Читайте також:   5 простих рецептів для зміцнення голосу

Ритм

Ритм — це основна сила та енергія вірша. Завдання виконавця — пробуджувати реакцію слухача, тому в процесі читання важливо відчути ритмічну своєрідність твору.

Малювання інтонацією

Інтонація (від лат. «голосно розмовляти») — рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлення, ритміко-мелодійний малюнок мовлення. Логічну мелодію, ритм, темп, намір, підтекст, словесну дію — усе це об’єднує інтонація. Уміння відтворювати зміст художнього твору, дотримуючись усіх згаданих вимог декламаційного мистецтва, ще називають умінням живописати або малювати інтонацією. За допомогою інтонації мова членується на інтонаційно-смислові відрізки, оформлюються різні синтаксичні конструкції і типи речень; інтонація бере участь у вираженні думки, почуття і волевиявлення людини.

Інтонація складається з мелодики, пауз, темпу і тембру мовлення. Мелодика мовлення (з гр. «мелодійний, пісенний») — зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз тощо). У мовній практиці мелодика багатьох синтаксичних структур пропозицій закріпилася як нормативна. Це відноситься до норм проголошення питальних, окличних, оповідальних пропозицій, а також до мелодики перерахування, причини, мети, протиставлення, поділу, попередження та інших. Темп мовлення (від лат. «час») — швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе — швидше. Тембр мовлення — емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе). Тембр мовлення не слід сплутувати з тембром голосу і тембром звука. У фразах розрізняють висхідний і низхідний рухи тону. Висхідний рух тону має попереджувальну функцію — показує, що речення ще не закінчене. Низхідний тон має завершальну функцію — вказує, що речення закінчене. Із безлічі типів інтонації особливо виділяються інтонації оповідання, питання і вигуку.

Важливі компоненти інтонації:

1) наголос: коли говорять про наголос, то мають на увазі словесний наголос, тобто виділення за допомогою фонетичних засобів одного зі складів;

Читайте також:   Меломанам: 7 кращих виконавців fusion

2) пауза — це мовчання. Але й мовчання може бути виразним і значущим. Розрізняють паузи логічні, психологічні, синтаксичні і ритмічні. Синтаксичні — це паузи, які не лише спираються на зміст, а й збігаються з розділовими знаками. Психологічні — це паузи настрою, обставин, у яких відбувається дія. Місце таких пауз там, де автор застосовує емоційний перехід від одного повідомлення до іншого. Логічні паузи не збігаються з розділовими знаками, а членують мову за допомогою інтонації.

Наступного разу детально розглянемо логічні паузи. Нагадуємо, що минулого разу в рубриці «Перлина театральна» ми розкрили таємниці дихальної гімнастики за методикою Олександри Стрельнікової.

↓