Якщо перед вокально-хоровими колективами постала проблема урізноманітнення репертуару, то чудовим вибором стане українська народна жартівлива пісня. До вашої уваги добірка творів, що безумовно збагатять репертуарну скарбничку творчих колективів.
З історії жанру
Жартівливі пісні — яскравий жанр українського музичного фольклору, що мають гумористичний чи сатиричний зміст. Вони беруть початок із часів формування календарно-обрядової поезії слов’ян і мають продовження в сьогоденні.
Ці пісні — невіддільна частина життя народу, що лунали й лунають на вечорницях, весіллях, а також під час різноманітних сімейних оказій, свят, народних зібрань тощо. Їхня мета — підбадьорювати людей.
Різновиди жартівливих пісень
Ви легко зможете розрізняти різновиди жартівливих пісень, знаючи їхні ключові особливості.
Пісні-діалоги
Виконуються переважно двома учасниками: дуети однорідні чи мішані, або вокальні групи. Відтворювати діалогічність також може одна особа (соліст / солістка), застосовуючи засоби зміни голосу, інтонації, міміки, тобто уявно, виконуючи роль чоловіка та жінки. Суть діалогу полягає саме в суперечці, тобто в протиставленні.
Пісні-монологи
Герої цих пісень у гумористичному тоні розповідають про свої пригоди та вчинки, даючи собі самохарактеристику.
Пісні-розповіді
У цих описових піснях хор чи соліст грає роль третьої особи. Тобто розкриває сюжетний образ конкретної особи, яка потрапила в смішну ситуацію, описує риси характеру цієї людини, кумедні події та перелік процесів.
Пісні змішаної форми
Комбіновані пісні відтворюють діалог з описом — один із найпоширеніших прийомів, де поєднуються різні типи викладу та засоби комізму.
Тематика та групи жартівливих пісень
Жартівливі пісні щедро зображають сферу родинного побуту. Родинно-побутова тематика цих пісень надзвичайно колоритна.
Найбільша група пісень присвячується стосункам між дівчатам і хлопцям: запрошення на вулицю, побачення, освідчення. До цієї ж групи належать пісні, у яких батьки забороняють дітям одружуватися з «нерівнею».
Ще одна група творів присвячена сімейному життю. Головні теми пісень — родинні суперечки, нерівний шлюб, зрада, недоліки характеру подружжя тощо.
Своєрідну групу жартівливих пісень становлять композиції, що присвячені курйозним стосункам між членами родини, а саме між невісткою та свекрухою, зятем і тещею.
Окрема група пісень у комічному світлі представляє стосунки між кумами та сусідами, а також кумедні витівки людей похилого віку.
До групи пісень про родинні стосунки належать також ліричні твори, у яких висміюється нерівний шлюб. Перед слухачами розгортаються події, у яких старий чоловік підозрює в невірності свою молоду дружину.
Музичні особливості жартівливих пісень
Характерна ознака родинно-побутових пісень — емоційність та образність мови. Їхня музична мова не містить яскраво виражених жанрових ознак. Переважає жвавий темп, неширокий діапазон мелодії, середній регістр, однорядковий наспів, що варіюється.
Часто в мелодії використовуються скоромовки, речитативи. Використання знайомих вигуків: «ох!», «гей!», «у-ха-ха!» впливає на розмір і ритмічний малюнок жартівливих пісень, але завдяки музиці, ці різноскладові строфи вирівнюються.
Нині жартівливі пісні широко використовують у своїй концертній діяльності митцями, як професіоналами, так і аматорами.
Проблема підбору репертуару завжди актуальна, отже, радимо вокально-хоровим колективам збагачувати репертуарну скарбницю колоритними піснями. Календарно-обрядові пісні й колискові також вдало урізноманітнять творчий арсенал колективів.
