Музичне мистецтво, Поради        03 Вересня 2021        243      

Фольклор: мистецтво в просторі і часі

На культурному небосхилі все частіше переливаються яскравими фарбами фольклорні твори. Це вселяє велику надію на те, що кращі досягнення української самобутньої культури залишаться непідвладними часу, а їх велич і краса не згаснуть на тлі сучасних видів мистецтва саме завдяки небайдужим нащадкам.

Популяризація традицій

Останнім часом виконавці цікавляться фольклорним матеріалом. Вокальні та фольклорні колективи, народні хори, ансамблі народної пісні та танцю, а також гурти новітніх формацій – електрофольк гурти, фолькрок гурти – всі вони дедалі частіше поповнюють свій репертуар справжніми народними творами-перлинами.

Фольклор став не тільки мистецтвом, а й формою його показу, що вийшов на сцену, яка є найкращим способом популяризації фольклорних традицій.

Виконання народної пісні, обряду чи танцю стало яскраво демонструватися на різноманітних фестивалях, конкурсах, оглядах, телебаченні та знайшло широкий відгук у глядачів.

Так, на Всеукраїнському фестивалі «Пісенний драйв» (м.Очаків, Миколаївська область) велике визнання та повагу серед глядачів отримав народний фольклорний колектив «Вербиченька» Рудківського СБК Бобровицького району Чернігівської області. Керівник колективу Віра Облакевич продемонструвала чудовий побутовий спів на сцені та в подальшому поділилася своїм досвідом на майстер-класі.

фольклорний колектив «Вербиченька» Рудківського СБК Бобровицького району Чернігівської області

Інтерпретація як інструмент

Сучасна публіка цікавіше спостерігає за інтерпретацією фольклору на сцені, аніж за самим фольклором. Для публіки виконавці показують тільки цікаві фольклорні твори, уявляють себе артистами сцени.

Вони штучно створюють сценічний артистизм (разом повертають голови, посміхаються або плачуть, досить голосно говорять, співаючи виконують музику відповідно до запланованої програми), тобто, підпорядковуються правилам сцени та дотримуються її певних рамок. Але ці правила не притаманні побутовому справжньому фольклору через те, що він саме ж цими сценічними умовами функціонально обмежений.

Вокальний дует «Олекси» у складі Олександри Марусенко та Олександра Качая, студентів Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв (викладач – методист , заслужений працівник культури Надія Жадик)  
Примітка: назва «Олекси»  означає «захищати», «оберігати»

Роль етнографії

Багато окремих виконавців чи керівників колективів використовують в репертуарі етнографічний місцевий матеріал, прагнуть до етнографічної достовірності, так званої автентичності.

У них є безпосередній досвід спілкування з народними виконавцями – носіями традиційної культури, які володіють традицією від народження, є своє розуміння і бачення цього виду фольклору. Під час виробничої практики у Миколаєві учасниця фольклорного гурту автентичного співу «Володар» (м.Київ) Тетяна Чухно зробила запис однієї колядки «У Вифлеємі» від мешканок с.Лупареве Миколаївської області Валентини Журавель та Валентини Машиної.

Освоївши та осмисливши цей самобутній етнографічний матеріал, Тетяна Чухно професійно застосувала його для своєї дипломної роботи разом зі своїми однодумцями. Ось так звучить ця колядка «У Вифлеємі».   

Робота керівника складається із творчого освоєння, народної традиції, грамотного, професійного використання її з урахуванням можливостей виконавського складу свого колективу та поповнення репертуару самобутніми творами. Уміння знайти та використати яскравий, самобутній етнографічний матеріал повинно бути наслідком зацікавленості та захопленості цим видом мистецтва.

Фольклор і сучасність

Питання дослідження, збереження, опрацювання й інтерпретації фольклорної спадщини порушується сучасними фольклористами й етнографами.

Певний досвід у цьому напрямку роботи має викладач – методист Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв, заслужений працівник культури України Надія Жадик, яка грунтовно досліджує та вивчає автентичний фольклор, впроваджуючи його в практичну діяльність народного вокального гурту коледжу культури «Зорецвіт».

В інтерпретації Надії Григорівни звучить ця ж сама колядка «У Вифлеємі»,(запис Тетяни Чухно –  колишньої студентки викладача Н.Жадик).

Багато керівників самодіяльних колективів використовують номери з репертуару професійних колективів інших регіонів. Тобто, копіюють ці твори, без урахування творчих можливостей колективу, що надалі призводить до одноманітності репертуару та втрати своєї творчої індивідуальності.

Сценічне втілення фольклору є своєрідною проблемою, яка постає як перед виконавцями, так і перед керівниками колективів, що намагаються максимально передати саме унікальну місцеву традицію, її винятковий тембр та манеру виконання. Залежно від ситуації й умов виконання вони діють: творять, співають, справляючи враження на глядача.


фрагмент обрядового дійства «Нарядження молодої до вінця», Баштанський народний хор , Миколаївська область

Дитячий фольклор

Значний пласт фольклору складає дитячий фольклор. Діти поступово вивчають зразки автентики та відтворюють народну манеру співу. Здійснення такого роду діяльності потребує від дітей вільного володіння мистецтвом сценічного спілкування. Діти виконують те, що відчувають, створюють справжній, а не штучний образ. Найбільше прослідковується такий дитячий фольклор при виконанні народних обрядових пісень – веснянок, гаївок, ігор (заклики, примовки, скоромовки, дражнилки тощо).

Народний художній колектив, фольклорний гурт «Барвінок»
Миколаївського міського Палацу творчості учнів, керівник Ірина Квітка

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: